"... Я залишуся афганцем уже до кінця,
Бо я помічений тою страшною війною."
В. Крищенко
15 лютого 1989 року умовну лінію державного кордону колишнього Союзу РСР, що проходила по мосту через Амудар'ю, пересік останній солдат - генерал-лейтенант Борис Громов.
Відгриміли залпи дев'ятирічної неоголошеної афганської війни.
"Афганці", воїни-інтернаціоналісти. При цих словах у тисяч матерів і батьків, сестер і братів, дружин, синів і дочок болючий щем стискає серця і сльози бринять на очах. Близько чотирнадцяти тисяч молодих, дужих, гарних хлопців не повернулися додому, а скільки повернулося з понівеченим тілом, душею, яким ще й досі щоночі сняться афганські скелі, мертві очі своїх побратимів по зброї і скрипить на зубах їдучий пісок...Ця війна відбилася в серцях людей. Вона живе в назвах вулиць, тематичних виставках. Така виставка розгорнута і в нашій бібліотеці "Дороги пам'яті - дороги Афганістану". Всі бажаючі мають можливість ознайомитись із матеріалами, виставленими на ній.
Немає коментарів:
Дописати коментар