Горда і сильна духом до "150-річчя від дня народження О.Ю.Кобилянської"

  Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі!                                   Ольга Кобилянська      

       Ольга Кобилянська була великою письменницею, бо час нічого не заподіяв її творам, а  тільки утвердив їх у нашому народі...

                               Василь Земляк                                                                                                                                                                                                                             

   Обставинами життя і творчістю Кобилянська глибоко вросла в буковинський грунт. Разом з тим вона ніколи не замикалася у вузьких етнографічних рамках і охоплювала зором усю Україну. Активна учасниця загальноукраїнського літературного процесу, Кобилянська постійно спілкувалася з культурами інших народів, зокрема тих, які жили в Австро-Угорській імперії. Завдяки новаторству, співзвучності прогресивним тенденціям світової літератури проза Кобилянської в її вершинних виявах викликала і викликає значний інтерес не лише в нашій країні, а й за її межами. Кращі твори письменниці вийшли у перекладах багатьма мовами, зокрема слов'янськими, відіграли й відіграють важливу роль у міжслов'янських літературних контактах, піднімаючи міжнародний престиж українського народу.

 

Художник життя народного (175 річниця від дня народження І.Н.Левицького)

Іван Левицький народився 13 (25) листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався.Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною. З 1873 року І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії. 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879), «Бурлачка» (1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884). 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж порогами» (1893). На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія». До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

23 листопада - 80-та річниця вшанування па'яті жертв голодомору

Мільярди вір-
Зариті у чорнозем,
Мільярди щасть,
Розвіяні у прах...
               В.Симоненко

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

Літературний конкурс "У Сонячній країні Миколи Носова" для учнів 4-Б класу

    Захоплююче та цікаво у шкільній бібліотеці пройшов літературний конкурс, присвячений 105-ій річниці від Дня народження Миколи Носова. 
   До нас завітала працівник районної дитячої бібліотеки Набок Л.І. та учні 4-Б класу разом зі своїм вчителем Нехаєнко І.В.
   Діти об'єднались у команди "Читайлики" та "Книголюби". Команди приймали участь у різноманітних турах: вікторинах, відгадай казкового героя, згадай, кому що належить, пізнай професію героя трилогії.
  Після підсумків членів журі перемогла команда "Читайлики", члени якої були нагороджені Грамотою.
  Йде час, але персонажі, вигадані М.Носовим не старіють. Вони пройшли перевірку часом, на них виросло та виросте й ще не одне покоління людей.

Інтелектуальний конкурс для учнів 5-х класів "Найрозумніший"

    Мета: пропагування літератури з фонду шкільної бібліотеки, розвиток інтелектуальних здібностей та логічного мислення учнів, довести, що читання книг - це насолода, користь та відпочинок.
                    "Люди перестають мислити, коли перестають читати."

                                Д.Дідро

    "Хто багато читає, той багато знає." Під таким девізом пройшов інтелектуальний конкурс для учнів 5-х класів "Найрозумніший". Діти, об'єднавшись у команди, випробовували свої знання з різних галузей знань. Згадали все прочитане раніше та оцінили рівень своєї начитаності. У когось він був кращий, це такі учні як: Олефіренко Юля, Снісар Руслан, Кравченко Артем, Христенко Богдан, Скіпа Анастасія, Чернявська Люба, а хтось зрозумів, що цей рівень потрібно підвищувати.
    В усіх випадках шкільна бібліотека буде рада допомогти усім, хто хоче поповнити свої знання.

9 листопада - День української писемності та мови. День преподобного Нестора Літописця Київського.

Лінійка для молодших школярів: "Писемність: від сивої давнини до сьогодення"

Гробниці, кості й мумії мовчать,

А слово вічне, ніби далина.

Із темряви віків, де цвинтаря печать,

Лиш чути письмена...