неділя, 10 травня 2015 р.

Найдорожче слово на Землі


   День мами - міжнародне свято. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.
Мамо моя рідна і єдина

Мамо моя рідна і єдина,
Ластівко добра і теплоти,
Я для тебе був і є дитина,
І для мене найдорожча ти.
Доки в грудях буде серце битись,
Втратити тебе я так боюсь.
Я на тебе хочу надивитись,
За здоров’я Богу помолюсь.
Скільки ти зазнала горя й муки
У своєму нелегкім житті!
Я цілую ці дбайливі руки,
Мозолисті, вмілі, золоті.
Хай поля-лани зерняться житом
І вруняться колосом без меж,
Скільки я на світі буду жити,
Ти в моєму серці не помреш!
Доки в грудях буде серце битись,
Втратити тебе я так боюсь.
Я на тебе хочу надивитись,
І чомусь ніяк не надивлюсь.
                                 Геращенко В.


пʼятниця, 8 травня 2015 р.

На варті - Пам'ять

   Ніхто не схибив з гордої стежини, 
   Не зрадив друзів, клятви не зламав,
   Бо встав за Волю й Щастя України
   І в цім двобої ворога здолав.
                                  В.Шурапов
                                   "На варті - Пам'ять"

Маки
Сповиті житом, квітнуть маки
І нам нагадують щораз, 
Як в ті бурхливі роки
Рікою кров людська лилась.
Тут піднімавсь солдат в атаку,
Тут землю кров'ю окропив.
- Прислухайтесь, - шепочуть маки, - 
Він не дожив, він не дожив...
А як же мріяв повернутись, 
Кохану ніжно обійнять.
- Вам не забути, не забути, - 
Із жита маки шепотять.
Нагадують: життя тендітне,
Як маків ніжні пелюстки,
Нехай воно для щастя квітне
Всім поколінням на віки.
                                    Р. Котик

   9 травня - 70 річниця визволення України від фашистських загарбників.  День пам'яті і скорботи. 

Герої не вмирають

   Є люди, котрі не вихваляються своїми успіхами, не прагнуть слави чи визнання, а наполегливо йдуть до мети, готові виконати обов'язок до кінця. Саме таким був учень нашої школи Лев Панков. Він один із перших прийняв рішення захищати рідну землю, свою домівку, своїх рідних і сміливо вирушив на передову у зону "АТО" і, маючи всього 23 роки, загинув 29 липня 2014 року у районі міста Сніжного Донецької області, рятуючи товаришів. 
   Сьогодні в нашій школі відбулася подія, яка болить кожному з нас. Школа, як рідна мати, виколисує, леліє дітей, дає їм дорогу в життя. З роками діти виростають, а школа проводжає та чекає своїх випускників на теплі зустрічі. Сьогодні один із випускників Лев Панков повертається до своєї рідної школи портретом на меморіальній дошці. 
   Але допоки ми живі, житиме пам'ять про наших героїв, а Лев, з меморіальної дошки, щодня зустрічатиме учнів, учителів, маловищан та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вічна пам'ять героям!