Вони просили хліба...
Руки кволі
І голосу уже не відтягнуть.
Живі мерці,
Голодні, босі, голі,
Мільйони їх,
Яких не повернуть...
Вони хотіли жити,
Та згасало
У серці тихо
Полум'я свічі
І так, голодні,
Гріхи чужі
У вічність несучи.
Але вони живуть
Допоки пам'ять
Над жовтим полем
Синьо майорить...
Так, їх нема,
Та вічно вони з нами.
Тож мусимо
Й за них на світі жить!
Немає коментарів:
Дописати коментар