![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSOtKHd0qJ-n0-tus1ARDQ5fGDV67UDlbUQYTm98SkGx6-LGh7WFEmuT6UwaTwa9_LW1SexfMAup07Jw_uaQ5TqdAluCUaHblMgTLTBXxhbhFslXOCw8DakgCFw4HWG2U5npnqgDcHPdc/s200/%25D0%25A0%25D0%25B8%25D1%2581%25D1%2583%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BA2.jpg)
"Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті."
Іван Франко
Мабуть, у світі не знайдеться людини, яка б хоч раз у житті не мандрувала чарівною країною казки.
Багато хто вперше вирушав до неї, дивовижної, таємничої, мудрої і доброї ще крихітним малям, міцно тримаючи за руку свою бабусю чи дідуся, татка або матусю. Це був початок. Потім дитячий садочок і знову розмаїтий казковий світ.
І ось уже школярики-першачки переступають поріг шкільної бібліотеки, де на них знову чекає її Величність Казка. Тут Вовк зимою ловить хвостом рибу в ополонці. Пан Коцький наганяє страху на зайця, вовка, ведмедя і дикого кабана. А серед лісу в клітці сидить Жар-птиця, що вся аж сяє. А ще богатирі - захисники рідного краю і немає на світі такої сили, яку б вони не здолали.
Зазирнувши і цю колиску добрих див, читач вже не забуває про казку і йде вона поряд з дитиною через усе її життя...
Немає коментарів:
Дописати коментар