На допомогу шкільному бібліотекарю

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕКАРІВ

 БІБЛІОГРАФІЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА

У процесі реалізації загальноосвітніх і виховних функцій шкільна бібліотека здійснює інформаційну підтримку навчальної та освіт­ньої діяльності, прищеплює користувачам на­вички інформаційної культури.

Основними напрямами бібліографічної діяльності шкільної бібліотеки є:

а)створення ДБА (довідково-бібліографічного апарату);

б)підготовка бібліографічних посібників безпосередньо в бібліотеці;

в)організація бібліографічного обслуговування, яке включає такі процеси:

довідково-бібліографічне обслуговування (виконання разових читацьких запитів та видача різноманітних довідок);

бібліографічне інформування (систематична робота, спрямована на задоволення по­точних і постійних запитів читачів);

рекомендаційно-бібліографічне обслуговування (активне використання бібліотекою рекомендаційних посібників);

пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань.

Усі ці процеси тісно взаємопов'язані й взаємозалежні.

Характер бібліографічного обслуговування педагогів та учнів, його зміст, масштаби зумовлюються завданнями, що їх має вирішувати бібліотека протягом поточного року, і конкретизуються відповідно до особливостей кожної школи. У загальноосвітній школі, лі­цеї, гімназії — один рівень обслуговування, за умови диференційованого навчання, у допо­міжній школі — інший.

ДОВІДКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНЕ  ОБСЛУГОВУВАННЯ

Довідково-бібліографічне обслуговування полягає у виконанні різноманітних бібліогра­фічних довідок за разовими запитами чита­чів. Запит приймається в усній або письмовій формі. Бібліографічна довідка містить дані про різні види друкованих документів.

Довідки поділяються на:

1.Тематичні — запити з конкретної теми.

Для підготовки використовуються систематичний каталог, бібліографічні картотеки і видання, довідники, енциклопедії.

2.Фактографічні — конкретні відомості статистичного, хронологічного характеру. Факто­графічні довідки виконуються з використан­ням енциклопедій, довідників, словників, кар­тотек тощо.

3.Адресні — довідки про наявність в бібліотеці конкретного видання (книги, статті). Ви­конуються за допомогою каталогів (переваж­но алфавітного) та картотек.

4. Уточнювальні — довідки з уточнення відомостей про окремі відсутні або невірно зазначені елементи бібліографічного опису. Ви­конуються, як правило, за допомогою алфавітного каталогу, бібліографічних картотек, покажчиків.

Усі типи довідок підлягають обліку за єдиною формою.

Тематичні та фактографічні довідки можуть виконуватися письмово.

Бібліотекарі надають бібліографічну консультацію — відповідь на разовий запит, що допомагає читачеві здійснювати самостійний бібліографічний пошук.

Для оптимізації довідково-бібліографічної роботи в бібліотеці ведеться фонд виконаних довідок.

Фонд виконаних довідок — це та части­на ДБА (довідково-бібліографічного апара­ту) бібліотеки, яка являє собою зібрання ко­пій раніше виконаних письмових бібліогра­фічних довідок.

У такому фонді зберігаються копії відпові­дей на складні запити читачів, що вимагали широкого бібліографічного пошуку, довідки з актуальних тем, а також довідки на запити, що постійно повторюються. Ці довідки мо­жуть бути цікавими широкому загалу читачів.

Організувати фонд виконаних довідок можна по-різному. Як правило, списки зберігають у спеціальних папках, альбомах або конвертах, які нумерують у міру їх надходження і розта­шовують за прямою або зворотною хронологі­єю. На папці слід написати тему замовлення, дату виконання та прізвище укладача.

Важливою базою для інформаційної та до­відково-бібліографічної роботи є довідково-бі­бліографічний фонд. Він складається з довід­кової літератури, різної за тематикою І типа­ми видань, у тому числі: загальні та спеціальні енциклопедії, найважливіші енциклопедичні, тлумачні, термінологічні, мовні словники, за­гальні та галузеві довідники, статистичні збір­ники, бібліографічні посібники.

БІБЛІОГРАФІЧНЕ ІНФОРМУВАННЯ (Інформаційна робота)

Провідним напрямом бібліографічної роботи шкільної бібліотеки, спрямованої на систе­матичне забезпечення бібліографічною інфор­мацією відповідно до постійних запитів (або без запитів) є бібліографічне інформування. Така послуга призначена для постійного озна­йомлення читачів з виходом із друку нових ви­дань, з новинками, які надійшли до бібліоте­ки, а також з літературою, що охоплює широ­ке коло питань для учнів і вчителів.

Зміст інформування визначається специфікою навчально-виховного процесу даної шко­ли, навчальними планами і програмами, голов­ними завданнями, що стоять перед школою в поточному році, інтересами вчителів, учнів та батьків.

У шкільній бібліотеці інформаційно-бібліографічна робота проводиться за двома на­прямами:

інформаційне забезпечення розвитку ди­тини в школі, яке сприяє засвоєнню учнями знань з основ наук, розширенню і поглибленню знань, одержаних на уроках, підвищує не лише інтелектуальний, а й духовний розви­ток особистості; інформаційне забезпечення педагогічно­го колективу школи.

Підвищити рівень навчально-виховного процесу не можна без підвищення теоретичної, професійної, загальнокультурної підготовки всіх учителів. їм необхідна інформація про нові технології в навчанні та вихованні, нові програми, варіанти підручників, методич­ні рекомендації, інструкції, положення, ма­теріали про вітчизняний і зарубіжний досвід. Учителеві також потрібно знати літературу, яку він потім зможе порекомендувати учням.

Для бібліографічного інформування використовуються індивідуальні, групові та масо­ві форми роботи.

Диференційоване індивідуальне бібліографічне інформування — це систематичне озна­йомлення читачів з новими виданнями згідно з їхніми запитами та потребами.

Пріоритетними категоріями користувачів для індивідуального інформування в шкіль­ній бібліотеці є директор школи, інші представники адміністрації, шкільний психолог, керівники кафедр і методичних об'єднань, сек­цій МАНу, гуртків, а також окремі педагоги, які виявляють бажання отримувати інформа­цію індивідуально.

Серед учнів особливої уваги потребують діти-члени секцій МАНу, а також діти «групи ризику».

Підготовка до впровадження системи індивідуального інформування включає:

•        уточнення теми;

■   узгодження джерел інформації;

•        визначення типів і жанрів документів;

■ обрання форми представлення інформа­ції (сам документ, бібліографічні повідомлен­ня про видання документа, тематична підбір­ка, що містить документ, бібліографічні пові­домлення тощо);

•   узгодження термінів подачі інформації.

Бібліотекар заповнює реєстраційну картку індивідуального інформування і складає картотеку тематичних запитів, розставляючи їх в алфавітно-предметному порядку. Ця картоте­ка допомагає під час відбору матеріалів з но­вих надходжень.

З метою аналізу ефективності індивідуального Інформування і коригування цієї форми роботи організується зворотний зв'язок.

Групове бібліографічне інформування — це обслуговування певної групи користувачів інформації, котрі мають близькі за змістом інформаційні потреби; учителі однієї спеціальності (предметні кафедри), творчі групи вчи­телів, класні керівники; серед учнів — це чле­ни секції МАНу, гуртків, творчих об'єднань, факультативів, органів самоврядування, пред­ставники окремих вікових груп.

Групове формування відбувається шляхом складання тематичних і галузевих списків нових надходжень, тематичних виставок-переглядів, тематичних оглядів літератури. Днів фахівців (учителя-предметника).

Масова форма інформування — це інформування всіх читачів бібліотеки. Головна його мета — інформування про нові надходжен­ня до бібліотеки, їх пропаганда, сприяння са­моосвіті.

У шкільній бібліотеці здебільшого застосовують такі форми масового бібліографічного інформування: організація виставок нових над­ходжень і бібліографічних оглядів; картотеки новинок, проведення днів інформації.

Тематичні виставки нових надходжень диференціюють за видами видань: нові книги, нові журнали. Експозицію змінюють у зазначені дні, але не рідше одного разу на місяць.

Тематичні виставки присвячують найважливішим політичним подіям, ювілейним да­там, головним напрямам навчально-виховної діяльності школи.

Виставки на допомогу навчальному проце­су можуть бути адресовані як учителям, так і учням. Іноді такі виставки мають допоміжний характер, полегшуючи пошук літератури з окремого навчального предмета, теми занят­тя, теми для самостійної роботи.

Як правило, експонується навчальна, навчально-пізнавальна і довідкова література.

Під час оформлення виставок слід пам'ятати, що велика кількість представлених книжок стомлює читачів, розсіює їхню увагу. Для скорочення кількості видань можуть бути складе­ні бібліографічний список або спеціальна кар­тотека з даної теми.

Бібліографічний огляд передбачає характеристику творів, об'єднаних за певним прин­ципом. Його рекомендується проводити систе­матично, один раз на місяць, у певний визна­чений день. Щоб огляд був ефективним, до нього варто долучити наочні форми інформації про літературу: виставку книг з відкри­тим переглядом, магнітофонні записи, слайди, ілюстрації. Складовою частиною огляду може бути фрагмент літературного ранку або вечора.

Найдієвішою формою масових заходів є комплексні, які сприяють залученню до бібліотеки нових читачів. Вони є найефективніши­ми в роботі з учителями. До таких комплек­сних форм належить День фахівця, зміст яко­го містить не лише бібліографічну, а й факто­графічну інформацію, тобто повідомлення за конкретною тематикою.

День фахівця включає екскурсію до бібліотеки, організацію книжкової виставки, про­ведення бібліографічного огляду, ознайомлення з довідково-бібліографічним апаратом, зустрічі з провідними науковцями та вчителя-ми-новаторами, презентації фахових періодич­них видань й видань психолого-педагогічного характеру.

Успіх проведення Дня фахівця багато в чому залежить від виконання таких умов:

*вибір актуальної тематики, пов'язаної з проблемами навчально-виховного процесу в школі;

*однорідність контингенту (групи) вчителів, наприклад: класні керівники, завуч, ди­ректор, учителі-предметники, учителі почат­кових класів;

•        продуманий комплекс масових заходів,які відповідають змісту Дня фахівця (усі заходи повинні сути взаємопов'язані, зосереджені

на поглибленому розкритті тематики);

• попереднє інформування педколективу щодо проведення даного заходу.

День фахівця є однією з трудомістких форм масових заходів, тому доцільно проводити його не частіше одного разу на квартал.

День інформації — комплексна форма бібліографічного інформування, мета якої надати читачам інформацію про книги, інші джерела інформації на певну тему або ж про літерату­ру, яка надійшла до бібліотеки протягом пев­ного часу. Бажано День інформації проводити систематично, зокрема до кожного предмет­ного тижня, декади чи місячника.

Тривалість Дня інформації — два-три дні. До програми включають організацію виста­вок літератури, причому не тільки книг, а й періодичних видань, аудіовізуальних матеріалів; виставок довідкових та інформаційних ви­дань; проведення бесід, бібліографічних огля­дів та ін.

День інформації для школярів може включати і читання окремих оповідань або віршів, представлених на виставці.

По проведенні Дня інформації детально аналізують його наслідки, визначають ефективність.

Інформаційна робота бібліотеки передба­чає створення рекомендаційних та інформа­ційних списків літератури. В умовах шкільної бібліотеки доцільно готувати інформаційні бюлетені загального характеру: «Нові надходжен­ня до бібліотеки», де література групується за галузями знань.

У шкільній бібліотеці матеріали у бюлетенях можна групувати за такими розділами: «Керівникам школи», «Учителям», «Учням», «Бать­кам». Окремо слід виділити нові надходжен­ня підручників.

Замість списків можна вести картотеку нових надходжень. Щоб привернути увагу чита­ча, її розташовують на кафедрі видачі або бі­ля каталогів.

Ефективною і досить оперативною формою інформування є «Експрес-інформація» — інформаційний листок, у якому повідомляється про одну-дві країні нові книги. В інформа­ційному листку визначається читацьке при­значення, подається повний бібліографічний опис, розгорнута анотація.

Укладаючи рекомендаційний список літера тури, бібліотекар повинен чітко уявляти його цільове та читацьке призначення. Спершу необхідно вивчити тему або предмет, з якого го­туватиметься список. Дня цього переглядають­ся найактуальніші статті, опубліковані в пері­одичних виданнях, довідниках, енциклопеді­ях. Наступний етап передбачає відбір літерату­ри згідно з цільовим і читацьким призначен­ням списку. Значною мірою відрізнятимуться рекомендаційні посібники для читачів молод­шого шкільного віку, старшокласників, учи­телів, батьків.

Так, для читачів середнього і старшого віку можна підготувати списки літератури з окремих предметів або розділів шкільної програ­ми, а також про окремі професії тощо.

Для вчителів бібліотека складає списки з актуальних педагогічних проблем, з питань виховання, інноваційних технологій у робо­ті з учнями, з методики викладання окремих предметів.

Батьки потребують інформації з питань сімейного виховання, спілкування в сім'ї, керу­вання домашнім читанням своїх дітей.

Групування літератури в рекомендаційно­му списку може бути тематичним, проблемно-тематичним, за алфавітом прізвищ авторів і

назв книг, за жанрами літератури (хронологічне, формальне за типами і видами літератури).

Загальні вимоги до групування і розміщення матеріалу — чіткість, обов'язкове пояснення читачам доцільності такого групування, взаємозв'язок групування з анотаціями.

Для дітей молодшого шкільного віку бажано складати списки-закладки (тематичні, но­вої літератури, «З чого починати?», «Що чи­тати далі?»), І вони повинні містити корот­кі анотації, мати вступну частину, що звертає увагу читача на цінність рекомендованої літе­ратури. Оптимальна кількість книг' у заклад­ці — 5—6 назв.

Важливим напрямом бібліографічної діяльності є пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань. її ведуть диференційовано, із вра­хуванням вікових, професійних особливос­тей читачів і спрямовують на те, щоб навчи­ти їх методики ефективного використання бібліотечних фондів, довідково-бібліографічного апарату, орієнтації в системі бібліогра­фічних посібників. Пропаганду бібліотечно-бібліографічних знань здійснюють бібліотека­рі і вчителі за програмою на уроках позакласного читання, класних годинах, факультатив­них заняттях, під час роботи гуртків.

На початку нового навчального року школа складає графіки проведення бібліотечно-бібліографічних занять. Учителі-предметники, класні керівники включають теми цих за­нять до своїх планів роботи.

У пропаганді основ бібліотечно-бібліографічних знань доцільно використовувати: бе­сіди, лекції, практичні заняття, своєрідні концерти, доповіді та повідомлення учнів, різ­ні види змагань.

Наприкінці кожного навчального року слід проводити підсумкові заняття — масові заходи, де учні матимуть можливість застосовувати і демонструвати набуті ними бібліографічні зна­ння. Існують різноманітні форми підсумкових занять: відповіді на запитання або вікторини, подорожі, конкурси, читацькі конференції, написання рефератів тощо.

У бібліотеці доцільно організувати картотеку на допомогу проведенню бібліотечних уро­ків, де б накопичувався використаний матері­ал певної тематики.

З метою вивчення ефективності пропаганди основ бібліографії бібліотечні працівники ведуть облік, заповнюють анкети, що сприя­ють виявленню глибини знань учнів.

Успіх роботи з питань прищеплення учням бібліотечно-бібліографічної грамотності залежить від тісного контакту школи і бібліотеки, батьків, від єдиного планування всі­єї роботи з книжкою, виховання загальної культури.

БІБЛІОТЕЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ КОРИСТУВАЧІВ

Бібліотечне обслуговування користувачів шкільної бібліотеки визначається як діяльність шкільної бібліотеки щодо забезпечення доступу користувачів до документів й іншої бі­бліотечної інформації згідно з їхніми Інформа­ційними і духовними потребами. Шкільна біб­ліотека обслуговує учнів і працівників школи.

Організацію обслуговування читачів регламентують правила користування шкільною бібліотекою, які затверджує директор школи. Правила вивішуються на видному місці й до­водяться до відома користувачів під час їх за­пису до бібліотеки.

Режим роботи шкільної бібліотеки має передбачати найбільш зручний для користувачів час, який затверджує директор школи.

Для надання допомоги шкільному бібліотекареві щодо обслуговування користувачів може бути створений бібліотечний актив, до складу якого входять учні школи. Обслугову­вання учнів та вчителів проводять у коорди­нації та взаємозв'язку з іншими освітянськи­ми бібліотеками, бібліотеками інших систем і відомств.

СТРУКТУРА ОБСЛУГОВУВАННЯ

Структура обслуговування у шкіль­ній бібліотеці — це сукупність функціональних підрозділів і пунктів обслуго­вування, що забезпечує надання корис­тувачам обов'язкових для даного типу послуг.

До функціональних підрозділів шкільної бібліотеки входять: абонемент, чи­тальний зал, довідково-бібліографічні пункти, комп'ютерний ктас, відеотека, рекреаційні зони, зони копіювання до­кументів. Крім того, структура передба­чає наявність обслуговування через між­бібліотечний абонемент, нестаціонарні, тобто винесені за межі бібліотеки, пунк­ти обслуговування.

Структура обслуговування у шкіль­ній бібліотеці — це сукупність функціональних підрозділів і пунктів обслуго­вування, що забезпечує надання корис­тувачам обов'язкових для даного типу послуг.

До функціональних підрозділів шкільної бібліотеки входять: абонемент, чи­тальний зал, довідково-бібліографічні пункти, комп'ютерний ктас, відеотека, рекреаційні зони, зони копіювання до­кументів. Крім того, структура передба­чає наявність обслуговування через між­бібліотечний абонемент, нестаціонарні, тобто винесені за межі бібліотеки, пунк­ти обслуговування.

ЗАПИС  КОРИСТУВАЧІВ

Запис учнів до бібліотеки здійснюється за списком класу, а співробітників школи, батьків — за паспортами.

Під час запису до бібліотеки учнів, співробітників школи або батьків у будь-якому пункті обслуговування заповнюється читаць­кий формуляр. Формуляр — це документ, що підтверджує факт і дату видачі користувачеві документів та їх прийому бібліотечним пра­цівником. Він розрахований на використан­ня упродовж 5 років. У міру заповнення фор­муляр доповнюється вкладкою, то дозволяє стежити за читанням користувачів протягом усього періоду їх навчання.

На першій сторінці формуляра зазначено: його номер, клас і рік запису користувача. Анкетні дані заповнюють зі слів учнів або за паспортом (працівників школи, батьків). У розділі «Примітки бібліотекаря» підбивають підсумки читання за рік. Формуляри учнів розташовуються за класа­ми в алфавітному порядку прізвищ. Формуляри вчителів та інших користувачів бібліотеки — за окремим розподільником, а також за алфавітом.

Якщо учень залишає школу, особисту справу йому видають лише за умови повернення до бібліотеки всієї виданої літератури. Працівни­кам школи бібліотекар робить відповідний за­пис в обхідному листі.

МЕТОДИКА РОБОТИ АБОНЕМЕНТА

Абонемент — форма індивідуального і групового обслуговування, яка забезпечує видачу літератури для користування нею поза межа­ми бібліотеки на визначених умовах. Умова­ми видачі літератури через абонемент є забез­печення и збереження, дотримання термінів користування нею, зобов'язання відшкодува­ти збитки у випадку їх втрати або псування.

Абонемент — це пункт видачі, тобто робоче місце бібліотекаря, де він веде запис нових читачів, реєстрацію виданих користувачам і прийнятих від них документів. Крім пункту вида­чі, абонемент містить фонд відкритого доступу, виставки літератури. Відкритий доступ до фон­ду надає користувачам можливість безпосеред­нього самостійного пошуку і вибору літератури.

Раціональна організація обслуговування користувачів на абонементі допускає диференціацію за віковою ознакою, яка враховує не тільки психофізіологічні особливості тієї чи іншої вікової групи, а й особливості інтересів і навчальних завдань.

Фонд відкритого доступу не тільки не виключає, а, навпаки, підсилює індивідуальну роботу, засновану на вивченні типології як особистості користувачів, так і їх інтересів та інформаційних потреб.

Відомості про літературу, що її видано читачам на абонементі, вносять до читацько­го формуляра, вказуючи: дату видачі, інвен­тарний номер, відділ, прізвище автора і за­головок видання. Працівники школи та учні розписуються за кожний примірник; від учнів 1—2-х класів підпис не вимагається.

На абонементі документ видається на та­кий термін:

•для вчителів:

навчальна література — на час вивчення відповідного предмета (при обов'язковій перереєстрації наприкінці навчального року);

методична література — на один місяць, а за наявності достатньої кількості примірни­ків — на час вивчення відповідного предмета (при обов'язковій перереєстрації наприкінці навчального року);

•        для учнів:

твори, що вивчаються за програмою, — на термін відповідно до навчальної програми;

для позакласного читання — на 15 днів;

періодичні видання — на 15 днів у кількос­ті 2 назв.

Кількість примірників книг, що одночасно видаються учням (не враховуючи підручників), не повинна перевищувати 5—8.

Термін користування може бути подовже­ний, якщо видання не користується попи­том. Якщо й воно є в одному примірнику й користується підвищеним попитом, термін ко­ристування може бути скорочений.

Підручниками учні забезпечуються згідно з відповідними інструкціями.

Під час повернення літератури підписи ко­ристувачів обов'язково анулюються підписом бібліотекаря. Шкільний бібліотекар повинен систематично слідкувати за вчасним повер­ненням документів, разом із педагогічним ко­лективом школи і бібліотечним активом учнів проводити виховну роботу зі школярами щодо збереження фонду.

Користувач, який не здав літератури після попередження, бібліотекою не обслуговується до їх повернення. Стосовно користувача мо­жуть бути вжиті всі заходи покарання і впли­ву (від штрафів до тимчасового виключення з бібліотеки), зазначені у Правилах користу­вання конкретною бібліотекою.

Якщо книгу втрачено, заміну і відшкоду­вання здійснюють відповідно до пунктів да­ного посібника.

Для кращого задоволення попиту користу­вачів бібліотека веде картотеку відмовлень на літературу.

МЕТОДИКА РОБОТИ ЧИТАЛЬНОГО ЗАЛУ

Читальний зал — спеціально обладнане приміщення для роботи з літературою у стінах бі­бліотеки. Книжки з читальних залів видаються додому лише за умови наявності такої платної послуги, як «нічний абонемент», тобто це ви­дача за визначену платню документів із під­собного фонду читального залу з кінця робо­чого дня бібліотеки до її відкриття наступно­го дня або на вихідні дні й свята.

Основна перевага читальних залів полягає у можливості користуватись усім фондом бібліотеки, у тому числі енциклопедичними, довід­ковими, цінними і рідкісними виданнями. Як правило, там розміщуються тематичні книж­кові виставки, проводяться масові заходи, ве­деться гурткова робота бібліотеки.

У «читальних залах користувачам бібліотеки надається можливість роботи з документами, одержан и м и за міжбібліотечним абонементом.

На кожного читача, який користується читальним залом, бібліотекар заповнює читаць­кий формуляр. Під час видачі літератури у чи­тальному залі до читацького формуляра вкла­дається формуляр книг або інших видань, а в разі повернення документа книжкові формуля­ри знову вкладаються у видання.

ОБЛІК РОБОТИ З ОБСЛУГОВУВАННЯ КОРИСТУВАЧІВ

Формою первинної документації з обліку обслуговування користувачів є «Щоденник роботи шкільної бібліотеки», який складається з 3-х частин:

облік складу користувачів і відвідувань;

облік видачі літератури;

облік масової роботи.

Одиницею обліку користувачів є особа, зареєстрована в читацькому формулярі. Кількість користувачів визначається із загальної кількості читацьких формулярів, підсумова­них на абонементі, у читальному залі, на бі­бліотечному пункті й зафіксованих у щоден­нику роботи шкільної бібліотеки.

Одиницею обліку відвідувань є прихід користувача до бібліотеки з метою отримання і повернення документів, подовження часу користування ними, читання, роботи з довідково-бібліографічним апаратом, отримання бі­бліографічної довідки тощо. Кожне відвідуван­ня користувачем бібліотеки фіксується у чи­тацькому формулярі або в зошит і обліку до­відок. Відвідування масових заходів зазнача­ють окремо в розділі щоденника «Облік ма­сової роботи». Загальний підсумок відвідувань упродовж дня вноситься до «Щоденника ро­боти шкільної бібліотеки» й потім сумується за місяць, квартал, рік.

Одиницею обліку видачі літератури є примірник. Облік видачі проводять за кількістю виданих документів, зареєстрованих у форму­лярі, а також у бланку-замовленні МБА.

Під час видачі журналів, газет й інших видань, що зберігаються в підшивках, підрахунок видачі проводять за кількістю примірни­ків, отриманих користувачем відповідно до його запитів. Подовження терміну користу­вання виданнями вважається як нова видача.

Загальний підсумок видачі документів теж вносять до щоденника роботи; дані про видачу сумуються за місяць, квартал, рік. У щоденнику роботи облік видачі документів проводять також за видами видань та їх змістом. У біблі­отеках, які мають книжки мовами інших на­родів, додатково ведеться облік видачі в графі «У тому числі видано іншими мовами». Окре­мо можна враховувати роботу з літературою за актуальними для даного періоду темами в гра­фах «Із загальної кількості».

Під час видачі документів з відкритого доступу враховують кількість виданих і переглянутих примірників. Обліковими формами, за якими ведеться видача, є книжковий форму­ляр. Загальний облік видачі літератури з ви­ставок, відкритого доступу, масових заходів відмічають у щоденнику роботи. Загальну кіль­кість виданих і переглянутих документів вклю­чають до загальної видачі.

Облік кількості користувачів, відвідувань, видачі літератури та ін. здійснюють щоденно за допомогою сторінки щоденної статистики або шляхом підрахунку за читацькими формулярами. Наприкінці дня статистики заносять до «Щоденника роботи шкільної бібліотеки».

Роботу по МБА шкільна бібліотека врахо­вує за кількістю видань, замовлених і отрима­них для користувачів з фондів інших бібліо­тек. Видачі документів, отриманих по МБА, входить до загальної книговидачі бібліотеки у щоденній статистиці.

КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА

Згідно з «Положенням про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу», одні­єю з основних функцій шкільної бібліотеки є популяризація літератури за допомогою куль­турно-просвітницьких заходів.

Культурно-просвітницькі заходи спрямовані на задоволення інформаційних та культурних потреб як окремих груп користувачів (поєднаних за інтересами), так і широкого загалу ко­ристувачів бібліотеки.

Під час проведення культурно-просвітницьких заходів бібліотекою використовують­ся наочні (книжкові виставки, плакати, аль­боми тощо) та рекомендаційні «огляди, обго­ворення, конференції, дискусії, усні журна­ли) форми роботи. Вони базуються на широ­кій демонстрації новим надходжень та тема­тичному показі літератури за актуальними для школи темами.

Найбільш дієвою формою наочної роботи є книжкова виставка. Вона орієнтована на інформування читачів щодо змісту бібліотечно­го фонду, рекламу окремих видань і розкрит­тя їхнього змісту.

Книжкова виставка — це комплекс спеціально відібраних та систематизованих докумен­тів розставлених таким чином, щоб привер­нути увагу користувача, зацікавити його та задовольнити існуючий інтерес або його ін­формаційні потреби. Виставка повинна мати високий рівень інформативності, новизни, демонструвати художній смак її організато­рів. Виникненню інтересу до виставки спри­яє її місцезнаходження, художнє оформлення, технічне оснащення. Увагу привертають, зо­крема, виразні заголовки, яскраві ілюстрації, символи, емблеми, включення до експозиції художніх виробів, макетів тощо.

Готуючи виставку, слід враховувати вікові та соціально-психологічні особливості конкретних груп користувачів (див. табл.).

Книжкові виставки за видами поділяються на:

■   виставки нових надходжень;

•   тематичні виставки.

Залежно від завдань виставки бувають: універсальні, видань різних років, «забутих» кни­жок, а також постійні, тимчасові, внутрішньо-бібліотечні та позабібліотечні.

Вік учнів	Вимоги до книжкових виставок
6—9 років	Яскравість, невеликий обсяг, використання в оформленні
	малюнків, ляльок, іграшок; за можливістю, текстові звернення тощо
10—11 років	Попит на тематичні виставки: визначення нового аспекту років
	в знайомій читачам темі; розшифровка теми в цитаті, у підзаголовках
	розділів; назви книжок, що експонуються, розширюють кругозір
	читачів, поглиблюють розуміння ними теми; велику роль відіграє
	незвичайність книжки
12—14 років	Заголовки виставок повинні викликати бажання років
	розмірковувати, сперечатись; доцільно організовувати
	виставки, що складаються з журнально-газетних статей; виставки
	слід розраховувати на невеликі групи читачів, наприклад для тих, хто
	займається в студіях, кружках, факультативах, на спецкурсах тощо

Виставки нових надходжень бувають універсального характеру, за типами і видами ви­дань, за галузями знань. Видання, представлені на них, об'єднані за формальними озна­ками: час виходу у світ, надходження до біблі­отеки, а також за галузями знань.

Для вчителів корисно організовувати експрес-виставки новинок методичної книги та публіцистичних статей. Доцільно готува­ти виставки та огляди методичної літератури до серпневих зустрічей учителів, педрад у навчальному закладі, засідань предметних мето­дичних об'єднань.

Основним і найбільш поширеним видом книжкових виставок є тематична виставка.

Тематичні виставки призначені для рекомендації літератури з актуальних питань. їхня мета — допомогти читачеві в отриманні чи по­глибленні знань з окремого питання шляхом популяризації спеціально підібраної літератури. Структура виставки, назва її розділів, ци­тати, характер систематизації документів до­помагають користувачам у вивченні теми.

Тематичні виставки організовують з актуальних питань, з проблем суспільного життя, на­уки, культури, мистецтва, і тем, орієнтованих на певну групу користувачів, до річниць зна­менитих дат. та про діяльність видатних лю­дей, на допомогу навчальному процесу, з ме­тою популяризації окремих видань.

Організація тематичної виставки складається з таких етапів:

1. Вибір теми, визначення читацького призначення.

Визначення мети, складання плану.

Виявлення видань, відбір їх з фонду, систематизація.

Підбір текстів, художнє оформлення, розміщення матеріалу.

Реклама виставки (оголошення).

Експонування виставки.

Аналіз ефективності.

Бібліотекар може запропонувати учням спільно визначити тему книжкової виставки, її побудову, характер оформлення тощо.

Книжкова виставка обов'язково повинна супроводжуватись оглядом представлених на ній видань.

Огляд — це розповідь про видання, що представлені на виставці. Огляд проводять з метою розширення читацького попиту. Центральною частиною огляду має бути розкриття змісту теми. Основними вимогами до огляду є: цін­ність відібраних матеріалів, цікавість і доступ­ність викладення матеріалу, прагнення акти­візувати читачів.

До традиційних наочних форм популяризації видань відносять також і бібліотеч­ні плакати (привертають увагу до діяльнос­ті бібліотеки, рекомендують й розкривають зміст книги, сповіщають про нові видання тощо), альбоми (зібрання матеріалів за те­мами з короткими пояснювальними текста­ми), ілюстрована картотека (тематична до­бірка матеріалів, головним чином із періодичних видань, яка поєднана з невеликими ілюстрованими вставками, що вказують на тему).

Велику увагу приділяють у бібліотеках рекомендаційним формам роботи. Вони допомагають учням набувати різнобічних знань, сис­тематизувати їх та оцінювати, зба­гачувати життєвий досвід. Впрова­джуючи такі форми роботи, шкіль­ний бібліотекар створює умови для зацікавленого обміну думками з приводу хвилюючих тем і проблем.

Обговорення книжок — це вільна дискусія стосовно, головним чи­ном, художніх творів.  Педагогіч­не значення цієї форми роботи полягає в тому, що обговорення під­вищує читацьку активність, сприяє формуванню навичок критичного мислення учнів, їх самостійної роботи з книжкою, вихованню есте­тичних поглядів та смаків. Однією з важливих умов, що забезпечують жвавий, корисний об­мін думками про книжку, є вибір твору та ко­пітка підготовча робота.

Підготовка до обговорення книжки складається з таких етапів:

Визначення теми для обговорення.

Вибір книжки.

Складання переліку питань для обговорення.

Розроблення плану обговорення.

5.Підготовка читачів (книжку мають про­читати всі учасники обговорення).

Під час підготовки до обговорення книж­ки слід враховувати, що у процесі обговорен­ня більшість часу відводиться виступам чи­тачів, а для вступної промови ведучого і під­биття підсумків обговорення надається 10— 15 хвилин. Бажано, шоб в обговоренні брали участь групи чисельністю 15—20 осіб (але не більше 25—30 осіб).

Матеріали обговорення (план проведення, відгуки читачів тощо) збираються та зберігаються в бібліотеці.

Близькою до обговорення книжок є читацька конференція.

Читацька конференція — присвячується певній проблемі та проводиться з учнями старших класів. її мета — виховання в школярів вміння аналізувати прочитане та висловлюва­ти власні думки.

Основні вимоги до підготовки та проведення конференції: актуальність і глибина розкрит­тя проблеми, її значущість для даної аудиторії, новизна матеріалів, необхідний мінімум екземплярності видань у фонді бібліотеки.

Підготовка читацької конференції складається з таких етапів:

Визначення теми та педагогічних завдань.

Вивчення читацьких інтересів аудиторії.

Розробка програми.

Відбір літератури, її вивчення.

5.Організація книжкової виставки.

Видача літератури.

Довідково-бібліографічна та консультативна допомога всім охочим узяти участь у конференції (допомога учасникам конферен­ції логічно побудувати доповіді, підібрати до­поміжні матеріали тощо).

Близькими до читацьких конференцій за дискусійним та критико-аналітичним напрямом є диспут. Мета диспуту — визначення різних підходів, затвердження найбільш об­грунтованих точок зору, поглядів на проблему.

Цікавими є заходи, що носять рекомендаційно-інформаційний характер: усні журнали та бібліографічні огляди. '

Усні журнали — це оперативне інформування про новинки галузевої та художньої літератури, про видання, що готуються до друк}' тощо. Журнал складається з умовних -сторінок». Обсяг журналу не повинен перевищу­вати 3—4 сторінки. Обов'язковою є бібліографічна сторінка.

Особливе місце в роботі бібліотеки посідають літературні та коментовані читання. У бі­бліотеках загальноосвітніх навчальних закладів організовують цикли читань, зокрема: педаго­гічні, правові читання, проводять лекції. По­пулярними є художнє виконання творів; літературно-художні композиції, тематичні бібліотечні вечори.

Тематика їх заздалегідь обумовлюється завідувачем бібліотеки спільно з вчителями і читачами. Відповідальні за підготовку вечора проводять необхідну роботу: визначають тему, коло учасників, оформлюють плакати, оголошення, запрошують доповідачів, розробляють сценарії вечорів тощо.

Існують різні форми тематичних вечорів: вечори-лекції (супроводжуються бібліографічними оглядами, книжковими виставками, зустрічами з цікавими людьми), вечори-портрети (присвячуються ювілярам), літературні та літературно-музичні вечори, вечори-діало­ги, кіновечори тощо.

Вечір запитань та відповідей — одна з форм тематичних вечорів, що сприяє залученню читачів бібліотеки до пізнавальної діяльності, активізаці читання галузевої та художньої літератури. Піл час проведення такого заходу з'являється можливість практично показати, як пізнавальна діяльність пов'язана з читан­ням. Будь-який повноцінний акт пізнання міс­тить у собі запитання, а кожна відповідь мо­же викликати нові запитання, що спонукати­ме читача звертатися до бібліотеки.

Підготовчий період включає: збір запитань у читачів, їх систематизацію, запрошення фахівців, оформлення книжкової виставки, бібліотечного плаката, рекомендацію літератури за темою вечора. Про тему зустрічі читачів сповіщають заздалегідь.

У бібліотеках такі заходи проводяться періодично за однією або за різними темами, за­лежно від зміни інтересів користувачів.

Вечір-діалог — форма обговорення різних питань (диспут), яка допомагає формуван­ню особистості учнів. їх соціалізації. У тако­го заходу обов'язково повинен бути керівник, який визначає предмет обговорення та забез­печує упорядкований обмін думками. На роль ведучого запрошують учителя -предметника або фахівця тієї галузі знань, за якою готується дискусія.

Дієвою формою роботи є комплексні заходи: дні інформації і дні фахівця, які сприяють залученню до бібліотеки нових читачів і є най­ефективнішими в роботі з вчителями.

Результати та ефективність цих заходів аналізує бібліотекар.

Культурно-просвітницька робота шкільної бібліотеки обліковується згідно з ГОСТ 7.41-82. Одиницею обліку є захід (виставка, бібліографічний огляд, день інформації, усний журнал, читацька конференція тощо). Комплексний захід, що включає одночасне вико­ристання різних форм масової роботи, облі­ковується як один захід. Під час проведення циклу заходів (тиждень дитячої та юнацької книги тощо) обліковують кожний захід, що входить до нього.

При проведенні заходів підраховують кількість присутніх та видань, що експонуються. Облік видань здійснюють згідно із загальни­ми правилами та включають до загальної кни­говидачі бібліотеки.

Облік усіх заходів бібліотеки ведеться у «Щоденнику роботи шкільної бібліотеки».