Дорогами Уласа Самчука

"Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому письменник, що відчував обов'язок перед народом. Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені використовувати його для доброго, для потрібного."

                                                                                              Улас Самчук

Завтра, 20 лютого, 110 річниця від дня народження Уласа Самчука-відомого українського письменника та журналіста.

Година пам'яті поетів-земляків

Залишити про себе слід-це так важливо, щоб не прожити задарма життя...

   Сьогодні, 19 лютого, в Маловисківській ДШМ на традиційному літоб'єднанні "Степова криниця" вшановували пам'ять автора пісень Івана Рудого та поетів-земляків, чиї імена добре відомі і за межами району. Це Володимир Бровченко, Оксана Степаненко, Григорій Красний, Ігор Тарасенко, Валентина Левченко-Дигас, В'ячеслав Сокуренко та Леонід Коцар.  

   Багато людей прийшло, щоб згадати телими, сердечними словами своїх земляків. Виконувалися пісні, звучали вірші. Учні нашої школи: Тарахтій Владислав, Колеснік Дмитро, Сніцар Катерина, Слободнюк Інна, Кучеренко Вікторія-учасники літгуртка "Світанок" (вчитель Давидова Луїза Петрівна) прочитали свої улюблені вірші поетів-земляків.

 

У рамках Програми "Кіровоградщина читає Хемінгуея"

Згідно з Програмою "Кіровоградщина читає Хемінгуея", шкільна бібліотека Маловисківської ЗШ №3 І-ІІІ ступенів та вчитель інформатики створили буктрейлер за книгою письменника "Прощавай, зброє!"

 

Поведінка-це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя.

"Умій відчувати поруч людину, умій розуміти її душу, 

бачити в її очах складний духовний світ-радість, горе, біду, нещастя. 

Умій виховувати себе так, щоб ти ненавидів хамство, некультурність, неввічливість."

В.О.Сухомлинський

   У кожній країні, в різних умовах, за часів війни чи миру, правила поведінки людей можуть бути різними. Проте за будь-яких обставин лише та людина, яка чинить так, аби не принижувати, не ображати інших, не завдавати їм зайвого клопоту, а навпаки-робити їхнє життя приємнішим, може вважатися гарно вихованою. Про таку людину кажуть: "Вона має гарні манери".

   Учні 5-Б класу (класний керівник Заводова Зоя Володимирівна) на годині спілкування ознайомилися з такими поняттями як "етикет", "ввічливість", дізнались, що настрій людини великої мірою залежить від щоденного вітання. Діти погодилися користуватися "золотим правилом моралі": "Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе".

"Ця казка на білих лапах..."

"Ця казка на білих лапах

Іде уночі по дорозі,

І місяць тече по хатах,

І в казки на віях сльози.

Іде вона й тихо плаче:

Андрійка ніде не баче..."

М.Вінграновський 

   Ці рядки відомого українського поета вимальовують у нашій уяві чарівну постать, гостю щасливих сімейних вечорів, мандрівницю місячних ночей, володарку захоплюючих снів-українську казку.

   Творчість українського народу згуртовує українців, ріднить з іншими народами, бо в усьому світі цінуються закладені в казці любов і повага до людини-трударя, до мужнього оборонця добра й краси, захисника рідної землі.

   Учні 3-х та 4-х класів групи продовженого дня (Савченко О.Б.) подорожували сьогодні української казкою, а на зупинках читали уривки улюбленик казок. Також змагалися на краще знання української казки. Діти корисно провели час у шкільній бібліотеці. 

   Тож читаймо і переповідаймо українські казки. Нехай вони живуть серед нас і вчать, як треба по правді жити!

"...І там, де звучить рідна мова, живе український народ!"

"Найбільше і найдорожче добро в кожного народу-це його мова, 

ота жива схованка його духу, його багата скарбниця, 

в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, досвід, почування."

                  Панас Мирний

   Ми не завжди пам'ятаємо про те, яке багатство є у кожного з нас, не завжди помічаємо його, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Це наша мова. Вона нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Без неї немає нашого народу...

   Читачі 5-А класу (класний керівник Бакалінська Олена Володимирівна) впевнені, що без усної народної творчості сучасна людина збідніє духовно. І тому на літературних посиденьках розповідали своїм одноліткам українські народні легенди, приказки, прислів'я, народні та авторські скоромовки. Також звучали вірші та вислови відомих людей про рідну мову.

   Час пролинув швидко й непомітно, а ще так багато цікавого в українській народній скарбниці...

Щоб підручник довше жив!

   Всі знають, що фонди бібліотек бідніють не тільки тоді, коли не надходить нова література, а й тоді, коли книжка втрачена, пошматована. Питання збереження книжок, книжкових фондів шкільної бібліотеки турбує не тільки бібліотекаря школи, а й весь педагогічний колектив.  

   Любов до книги, бережливе ставлення до цього великого скарбу людського розуму, мудрості й досвіду виховуємо з перших днів перебування дитини в школі. Форми та методи цієї роботи різноманітні. 

   Ось і сьогодні вчитель групи продовженого дня Кісіль Тетяна Петрівна зі своїми другокласниками відвідали бібліотеку. Діти ознайомилися зі стендом "Які ми були. Якими ми стали". Прочитали на кого ж книжечка скаржиться, а кому дякує. Повторили правила поводження з книгою. Прослухали розповідь бібліотекаря про те, як відносилися до книги в давнину та якою цінною вона була. 

   Учні погодилися з тим, що книги потрібно шанувати і пообіцяли дбати про свої підручники.