14 жовтня в календарі українців три свята: Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День Захисника України. Як свідчить історія, не легка доля випала українському народові. Постійно відбувалася боротьба за державність та мир. Не припиняється вона і сьогодні.
Кожен народ має свою еліту, свій еталон духовно-моральних цінностей, який визначає національні пріоритети. Як сказав колись Сократ: "Люди аж ніяк не однакові. Дехто з них їсть аби жити, дехто живе аби їсти".
Історичні реалії склалися так, що елітою української нації зробилося козацтво - вільні вояки, які віддавали перевагу напівголодній свободі над ситою неволею. Нащадки цих відважних і безстрашних людей і сьогодні зі зброєю в руках відстоєють кордони нашої України. \
Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки
Година негоди, що люд український гнітила.
Із сивої пам'яті сміливо ідуть козаки,
А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила.
Як влучно зауважив в одному із своїх творів козацький нащадок із роду Грушівських, один із найбільших уславлювачів запорозької слави, геніальний поет - пророк Тарас Шевченко:
Було колись - в Україні
Ревіли гармати,
Було колись - запорожці
Вміли панувати.
Так, "було колись", але не минуло. Священні сторінки нашої історії ми повинні пам'ятати й трепетно шанувати, примножувати, не в'янучу у віках славу наших великих предків, які своїми діяннями наближали омріяну багатьма мільйонами українців державну незалежність. 
Сьогодні восьмикласники, які завітали до шкільної бібліотеки разом з класним керівником Заводовою Зоєю Володимирівною, вписали і свої рядки у вічну книгу козацької слави: захоплюючі розповіді про простих козаків та їх героїчних ватажків, гетьманів, читання віршів та дум про відважних лицарів, історична вікторина, огляд літератури з тематичної книжкової виставки, - все це залишиться і в пам'яті, і в серцях нащадків славних лицарів війська Запорозького.
Немає коментарів:
Дописати коментар